Каштан вважається одним з найкрасивіших паркових дерев. Каштанове дерево існувало ще в доісторичну епоху, а в Європі воно з’явилось у XV віці. Спочатку його використовували для озеленення та відгодовування тварин, а вже згодом вчені виявили, що каштан має цілющі властивості. Ліки, створені на основі плодів каштана, мають знеболювальну і протизапальну дію. Саме тому з них роблять велику кількість речовин для відновлення судин та для лікування різних недуг.
Крім застосування в нетрадиційній медицині каштан використовується і в побуті. З деревини кінського каштана роблять дверні полотна і меблі, різьблені і токарні вироби, дрібні побутові предмети.
Крім застосування в нетрадиційній медицині каштан використовується і в побуті. З деревини кінського каштана роблять дверні полотна і меблі, різьблені і токарні вироби, дрібні побутові предмети.
Раніше деревина рослини використовувалася для виготовлення музичних інструментів, наприклад, піаніно, а також дерев'яного взуття та ортопедичних протезів. Більш того, каштан застосовували і військових цілях - у виробництві пороху.
Ранньою весною на дереві з’являються великі клейкі зеленувато-рожеві бруньки, а через деякий час на них розпускаються великі листки, розділені на 5-7 листочків. На початку травня каштан цвіте. И це найпрекрасніще видовище!
Містом каштанів називають Київ. Квітучий каштан у радянські часи був офіційним символом міста, гордо красуючись на його гербі. А пісенним гімном столиці завжди вважався «Київський вальс», написаний у 1950 році Андрієм Малишком і Платоном Майбородою:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила, –
Ти щастя моє.
Каштан увійшов «у моду» в другій половині XIX століття. Але дерева з розкішною кроною та пірамідальними суцвіттями прикрашали міські садиби і монастирі починаючи з XVIII століття.
Перша каштанова алея була висаджена архітектором Христофором Вреном у 1799 році на березі Темзи в парку під Лондоном, і незабаром там навіть почали влаштовувати Свято каштана – між 19 і 26 травня.
Є кілька версій появи каштанів у Києві. Загальновідома свідчить, що в 1842 році до приїзду царя Миколи I тодішній генерал-губернатор Бібіков завіз із Балкан «невідому рослину, яка тішить погляд і запахом приємна». Деревами засадили алею на Бібіковському бульварі (нині бульвар Шевченка), по якій монарх повинен був в’їхати в місто. Однак імператор висловив невдоволення. За ніч усі каштани викорчували, а замість них посадили пірамідальні тополі. На щастя, городяни не дали загинути екзотичним деревам і висадили їх у своїх дворах.
За іншою версією, каштанами прикрашали садиби київських монастирів ще в XVII-XVIII століттях. Відомості про це знаходимо, зокрема, в «Історії міста Києва», датованій 1799-1800 рр., де згадуються «дикі» (неїстівні) каштани, що їх заможні кияни «розводять у садах лише для краси їхніх квітів». Додатковою перевагою цих дерев була пишна крона, що давала прихисток у літню спеку.
Деякі історики стверджують, що київські каштани зобов’язані своєю появою насамперед і в основному величезній кількості відставних офіцерів – учасників Вітчизняної війни 1812 року, які оселилися в місті. Саме вони привезли з Європи і поширили це чудове дерево.
Джерела: https://kpi.ua/817-13
Коментарі
Дописати коментар